Найбільш розвиненою галуззю, яка забезпечує 95% експортних доходів, є видобуток газу і нафти. Розвідані поклади нафти становлять 12,2 млрд. барелів, а природного газу – 4,5 млрд. м. куб. (2,37% від загальносвітових). У разі збереження нинішніх темпів видобутку, цих запасів повинно вистачити на 30-50 років. У галузі зайнято понад 150 тисяч чоловік.
Крім нафтогазової галузі в Алжирі добре розвинені електроенергетика, металургія, гірничодобувна промисловість, сільське господарство, харчова промисловість та деякі інші.
При досить високих темпах приросту населення (більше 2% на рік, або близько 1 млн. чоловік) забезпечення країни продовольством є одним з головних завдань алжирської влади.
В цілому, Алжир забезпечує себе продовольчою продукцією в середньому на 75%. При цьому, за деякими позиціями (м'ясо птиці, овочеві та плодові культур) країна забезпечує себе на 100%.
Алжир прагне в найближчі роки повністю відмовитися від імпорту пшениці твердих сортів за рахунок збільшення її виробництва місцевими фермерами.
Разом з тим, Алжир традиційно входить до списку найбільших імпортерів зернових в світі (пшениці м'яких сортів, ячменю, кукурудзи та ін.). Щорічні потреби країни в імпорті становлять від 9 до 12 млн. тон зернових, у тому числі від 3 до 6 млн. тон пшениці м'яких сортів. Основними постачальниками пшениці в Алжир є Франція, інших видів зернових - Великобританія, Німеччина, Аргентина.
Крім того, за рахунок внутрішнього виробництва Алжир повністю покриває власні потреби у м'ясі птиці, тоді як, на думку місцевих експертів, червоним м'ясом (яловичина, баранина) самозабезпеченість досягає наразі рівня 60-70%. При цьому з метою підтримки національного виробника час від часу влада АНДР вводить заборону на імпорт деяких видів яловичини та баранини.
Значних успіхів за останні роки країна досягла у галузі рослинництва. Крім того, в країні створено дослідницьку робочу групу, завдання якої є домогтися протягом найближчих років повного самозабезпечення Алжиру насінням картоплі з метою зниження залежності від імпорту.
Картопля є одним з основних товарів сільськогосподарського експорту з Алжиру, поруч із оливками, оливковою олією, фініками. З метою підтримки національного виробника на початку 2018 року влада Алжиру ввела заборону на імпорт в АНДР практично всієї гами плодоовочевої продукції. Заборона імпорту продовжує діяти й у 2021 р.
Разом з тим, значна залежність від імпорту зберігається в секторі зернових культур (зокрема, пшениці), цукру-сирцю, молока та молочних продуктів (Алжир є одним зі світових лідерів з їх імпорту), а також м'яса великої рогатої худоби (на початку 2021 р. в Алжирі введено мораторій на імпорт замороженого червоного м’яса. Термін зняття мораторію наразі невідомий).
При цьому, Міністерство сільського господарства Алжиру опрацьовує плани щодо розвитку відповідної галузі з метою скорочення такої залежності. Зокрема, це стосується розвитку м'ясо-молочної продукції (в першу чергу, в сфері самозабезпечення бараниною та яловичиною), культивування цукрових буряків (у даний час Алжир повністю імпортує цукор-сирець для його подальшої переробки і фасування на місцевих підприємствах).
Всього в сфері виробництва продуктів харчування зайнято близько 2 млн. чоловік, що складає біля 25% всього офіційно зайнятого в економіці країни населення. У галузі працюють понад 23 тис. підприємств, з них 300 - державних.
На промисловий сектор Алжиру припадає близько 6% ВВП країни. Серед розвинених секторів промисловості слід виділити металургію та гірничу промисловість.
На думку місцевих експертів, нинішній рівень розвитку гірничодобувної галузі явно не відповідає потенціалу країни - на даний час на неї припадає менше 1% національного ВВП. Володіючи значними запасами фосфатів, Алжир експортує лише близько 1 млн. тон на рік .
Перспективними, але на даний момент не реалізованими повною мірою проектами з розвитку алжирської гірничодобувної галузі є розробка залізорудних родовищ, покладів золота, елементів платинової групи, природного каменю тощо.
Найбільші інвестори в економіку Алжиру.
Найбільшими інвесторами в алжирську економіку є Китай, Франція, Іспанія, США. КНР, зокрема, у ході реалізації проєктів Китай застосовує практику «м'якої сили», яка деінде проявляється у будівництві за власний рахунок різних об'єктів інфраструктури.
Участь Алжиру у багатосторонніх міжнародних та регіональних економічних організаціях, інтеграційних та преференційних торговельних угодах
Алжир, зокрема, є членом Організації об'єднаних націй, Ліги Арабських Держави, Організації Ісламського співробітництва, активним членом Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) та Форуму країн-експортерів природного газу. АНДР підписало угоду ОПЕК+, укладену країнами-членами організації і деякими незалежними виробниками з метою підтримання балансу попиту і пропозиції на ринку нафти.
Незважаючи на те, що Алжир почав переговори про приєднання до ГАТТ (генеральна угода з тарифів та торгівлі – попередниця СОТ) ще у 1987 році, країна до ц.ч. не стала членом Світової організації торгівлі.
Алжир з 2005 року має Угоду про Асоціацію з Європейським союзом, яка передбачає скасування митних зборів у двосторонній торгівлі. Угода набула чинності 01 вересня 2005 р. Проте, на думку алжирських експертів, вона не дала очікуваного ефекту у вигляді диверсифікації номенклатури товарів, які експортуються до країн ЄС. В результаті алжирська сторона була змушена звернутися до сторони ЄС з проханням переглянути порядок скасування митних ставок щодо низки чутливих товарів. Оформлення зони вільної торгівлі між двома країнами було відстрочено на 3 роки - з 2017 до 2020 року. У 2020 р. алжирська сторона звернулася з проханням про чергове відтермінування повноцінного вступу в дію Угоди на невизначений термін. За наявними даними, у період 2005-2019 рр. алжирський невуглеводний експорт до ЄС склав лише 15 млрд. дол. США. У свою чергу, обсяг експорту до Алжиру з ЄС склав за аналогічний період 675 млрд. дол. США (дефіцит торговельного балансу з ЄС за 15 років склав майже 660 млрд. дол. США).