Алжирська Народна Демократична Республіка за результатами 2019 р. стала другим найбільшим торговельно-економічним партнером України на Африканському континенті, поступившись лише Єгипту. За період січень-грудень 2019 р. сукупний обсяг торгівлі товарами і послугами між Україною та АНДР склав 614,4 млн. дол. США, що є рекордним показником за всю історію двосторонніх відносин. Протягом 2019 року спостерігалось значне (майже на 50%) збільшення експортних поставок до Алжиру на тлі безпрецедентного зростання обсягів експорту зернових.
Україна постачає в Алжир сировинні або напівсировинні товари. Зазначена ситуація може частково пояснюватись необхідністю сплачувати високі ставки ввізного мита на товари у порівнянні з продукцією походженням із ЄС, з яким у Алжира з 2002 р. (а на практиці з 2005 р.) діє Угода про асоціацію, а також застосуванням «правила 51/49» при створенні СП у т.зв. «стратегічних галузях економіки», частими змінами у зовнішньоторговельному законодавстві, бюрократичними обмеженнями при виконанні імпортних контрактів, відсутністю у Алжира статусу країни-члена СОТ та ін.
Разом з тим, у 2020 р. урядом Алжиру прийнято зміни до правила «51/49», згідно якого раніше 51% акцій усіх спільних підприємств мав належати алжирським партнерам. Наразі дія цього правила залишилась актуальною по відношенню лише до т.зв. стратегічних галузей економіки, які охоплюють галузі розвідки і видобутку корисних копалин, нафти та газу, електроенергетики, ВТС, управління повітряними та морськими портами, мережею залізниць, а також фармацевтичну галузь.
Українським економічним операторам необхідно враховувати, що Алжир, намагаючись зменшити залежність від «вуглеводневої ренти», поступово відходить від тривіального імпорту товарів з індустріально розвинених країн світу. Наразі країна намагається залучати інвестиції у розвиток промисловості, сільського господарства, створення експортоорієнтованих підприємств і нових робочих місць. В Алжирі ціла низка галузей (металургійна та видобувна промисловість, хімічна та енергетична сфера) потребують впровадження новітніх технологій, ноу-хау, сучасного високоточного обладнання.
Підвищеним з боку алжирської сторони є також інтерес до імпорту кормових сортів кукурудзи, сої та ячменю українського походження. Про це, зокрема, свідчать контакти Посольства з “ONAB” – державною агенцією Алжиру з питань закупівлі кормів, яка, у свою чергу, також висловила готовність сприяти організації презентації українських виробників кормових культур під час їх можливого візиту до АНДР.
Щодо закупівель української зернової продукції та, зокрема, пшениці слід зазначити, що, наприклад, зерновий ринок Алжиру залишається достатньо ємним і перспективним для українського збіжжя. Разом з тим, нашій державі бракує системності у співпраці з алжирським партнерами та, насамперед, з державними структурами на кшталт Національного офісу зернових АНДР (OAIC), який є єдиною установою, уповноваженою формувати графік державних закупівель шляхом оголошення відповідних тендерів.
Для цього кожний зацікавлений український зернотрейдер має пройти процедури предкваліфікації з тим, аби бути включеним до т.зв. «short-list» цієї організації. Згідно алжирського законодавства, тендерну документацію щодо державних закупівель мають право отримувати виключно компанії, внесені до списку потенційних експортерів. На даний час увесь український експорт зернових до Алжиру здійснюється через приватний бізнес, або т.зв. зернові біржі, що, у свою чергу, не може гарантувати сталої динаміки зростання обсягів вітчизняного експорту збіжжя до АНДР та наражає українські поставки на потенційні загрози, які можуть виникнути унаслідок флуктуації світових цін на цю сировину, а також відсутність можливості застосування механізмів державної підтримки експортно-імпортних операцій. Крім цього, здійснення поставок українського зерна до Алжиру лише за посередництва представників малих та середніх приватних підприємств автоматично збільшує ризики, пов’язані з якістю продукції, яка постачається до Алжиру, що, у свою чергу, може мати, за певних обставин, негативі наслідки для іміджу вітчизняної зернової продукції в Алжирі.
У сільському господарстві алжирські економічні оператори висловлюють зацікавленість не лише у поставках зернових з України, але й в обміні делегаціями, проведенні тренінгів, семінарів щодо підвищення родючості ґрунтів, вирощування якісних кормів для худоби, обміну науковими досягненнями, експорту алжирських фруктів, овочів та фініків в Україну тощо.
Посольством відмічено також інтерес алжирських сільськогосподарських компаній та аграрних фондів до закупівлі в Україні живої КРХ (племінних бичків, корів молочної та м’ясної порід тощо). Також з метою вивчення можливостей імпорту меду у 2019-2020 рр. Україну відвідали керівники кількох алжирських компаній, що спеціалізуються на реалізації товарів харчування. Обидва зазначені напрями можуть отримати позитивну динаміку лише після погодження алжирською стороною санітарних сертифікатів на експорт такої продукції з України (документи перебувають на розгляді Міністерства сільського господарства АНДР з 2019 р.).
Цікавим може бути співробітництво у галузі налагодження прямих оптових поставок до АНДР української соняшникової та рослинної (зокрема соєвої) олії, яка, за даними Посольства, надходить до Алжиру у не бутильованому вигляді шляхом її реекспорту з боку турецьких трейдерів.
Алжир є також одним з найбільших у світі імпортерів та споживачів сухого порошкового молока (щороку вартість імпорту цієї сировини сягає понад 2 млрд. дол. США). Надвеликі обсяги закупівель сухого молока обумовлені нездатністю молочної галузі Алжиру самостійно задовільнити потреби внутрішнього ринку у свіжому молоці та інших видах молочної продукції. Проте слід зазначити, що прямий імпорт свіжого (рідкого) коров’ячого молока та усієї лінійки молочної продукції (сири, йогурти, кефіри, сметана тощо) обкладається митним акцизом у розмірі 70% від інвойсної вартості, що робить його ввезення абсолютно невигідним для місцевих суб’єктів господарювання. Подібна протекційна міра, за словами алжирського керівництва, пов’язана із необхідністю захисту місцевого виробника, збереження існуючих робочих місць, а також залучення прямих іноземних інвестицій для локалізації виробництва молока і молочної продукції в Алжирі.
Відтак, з метою просування української агропродовольчої та, у т.ч. молочної продукції, вітчизняним виробникам слід сконцентрувати увагу на створенні в Алжирі спільних підприємств із випуску товарів харчової промисловості, передачі «ноу-хау» та наявних в Україні сучасних технологій у галузях виробництва молока і молочної продукції, птахівництва, тваринництва, переробній промисловості тощо.
Зацікавлені українські виробники молочної продукції з метою розширення власної присутності на алжирському ринку мають зосередитись на встановленні контактів із Національним агентством з питань молока Алжиру “ONIL”, що забезпечить їх внесення до списку потенційних постачальників відповідної продукції. Зазначене, у свою чергу, дозволить вітчизняним підприємствам також брати участь у державних тендерах, у т.ч. щодо експорту сухого молока до Алжиру.
Важливо також враховувати той факт, що наявність діючої з 2005 р. між Алжиром та ЄС угоди про вільну торгівлю значно звужує можливості розвитку прямого експорту українських товарів до АНДР, оскільки вся продукція, яка імпортується до Алжиру з-за меж країн-членів ЄС обкладається ввізними митами, що коливаються від 30% до 200%, тоді як митні ставки на товари ЄС-походження не перевищують 10%, а подекуди взагалі звільняються від сплати митних зборів.
На противагу угоді про ЗВТ з ЄС, алжирське керівництво останнім часом робить ставку на просуванні тези про переваги торговельно-економічної взаємодії з іноземними партнерами у рамках новоствореної Африканської континентальної зони вільної торгівлі, одним з найбільш активних «адвокатів» якої була АНДР. На переконання уряду Алжиру, саме АНДР має стати «північними воротами» для доступу до західної частини Африканського континенту продукції і товарів, які вироблятимуться на території АНДР із використанням найкращих світових, у т.ч. європейських технологій.
Під час планування тактики подальшого розвитку торговельно-економічного співробітництва з Алжиром українська сторона має враховувати зміни, які відбуваються у підходах керівництва АНДР до подальших кроків щодо забезпечення економічного розвитку країни, а саме: відхід від «примітивного» експорту сировинних та напівсировинних матеріалів убік укладення довгострокових інвестиційних контрактів, передачі технологій, створення спільних виробництв у сільськогосподарській, машинобудівній, хімічній галузях тощо саме на території Алжиру. Такий підхід має стати пріоритетним під час аналізу можливостей виходу українських підприємств та компаній на алжирський ринок.
Загальна характеристика економіки Алжиру.
Цікаві факти
Володіючи значними запасами природного газу (близько 4500 млрд. куб. м., 2,37% від підтверджених світових резервів), Алжир входить до списку лідерів світової нафтогазовидобувної галузі. АНДР посідає 7-е місце серед провідних експортерів газу, і 17-е серед експортерів нафти. Держава є членом Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) та Форуму країн-експортерів природного газу.
Основу алжирської економіки становить вуглеводневий сектор. На нього в середньому припадає понад 95% експортних доходів, майже 60% доходів до бюджету та близько 25% ВВП.
Розуміючи небезпеку, яка зумовлена тотальною залежністю Алжиру від вуглеводневого сектору, влада країни заохочує плани з диверсифікації економіки та розвитку інших галузей народного господарства. Так, крім нафтогазового сектора в країні розвинені електроенергетика, сільське господарство, металургія, будівництво, харчова промисловість та низка інших галузей, включаючи сферу послуг.
Нижче подаємо статистичні дані щодо основних макроекономічних показників економіки АНДР за 11 місяців 2020 року, а також кола найбільших торговельно-економічних партнерів Алжиру у 2020 році.
За наявною інформацією, упродовж зазначеного періоду дефіцит торговельного балансу АНДР склав 10 млрд. дол. США, не дивлячись на скорочення імпортних операцій на 18% у порівнянні з аналогічним періодом 2019 р.
Загальний обсяг алжирського експорту у грошовому еквіваленті склав 21,55 млрд. дол. США проти 33 млрд. дол. США за 11 місяців 2019 р. (падіння на 34,82%).
Загальний обсяг імпортних операцій, пов’язаних із закупівлею продовольчих товарів, залишився на рівні 2019 р. і склав 7,4 млрд. дол. США. За перші 11 місяців минулого року Алжир здійснив закупівлю зернових на суму 3,5 млрд. дол. США, з яких на пшеницю припало близько 1,45 млрд. дол. США (основні постачальники – Франція та Аргентина), кукурудзу – 800 млн. дол. США. Імпорт сухого молока склав 1,44 млрд. дол. США, що на 24% більше за показники 2019 р. Імпорт цукру зріз майже на 10% і склав 719 млн. дол. США (в основному з Бразилії, де Алжир має власні господарства з вирощування цукрової тростини).
Водночас у 2020 р. спостерігалось падіння обсягів імпорту нафтопродуктів та, зокрема, бензину (118 млн. дол. США) та дизелю (76 млн. дол. США).
Фармацевтичної продукції Алжир закупив на суму 1,16 млрд. дол. США. Також зафіксовано зростання обсягів імпорту інсуліну на загальну суму 30,3 млн. дол. США (за словами міністра фармацевтичної промисловості, АНДР вийде на рівень самозабезпечення інсуліном до 2024 р.).
Найбільшим торговельним партнером Алжиру традиційно залишався Китай, експорт продукції якого до АНДР за 11 місяців 2020 р. склав 5,3 млрд. дол. США (17% від загального експорту до АНДР. Сукупний товарообіг між країнами склав 6,42 млрд. дол. США). Товарообіг із Францією, яка стала другим найбільшим торговельно-економічним партнером Алжиру упродовж 11 місяців 2020 р., склав 6,31 млрд. дол. США.
Слід за Китаєм йдуть Франція (3,36 мрд. дол. США), Італія (2,2 млрд. дол. США), ФРН (1,97 млрд. дол. США). Найбільшим імпортером алжирської продукції (в основному за рахунок вуглеводнів) у 2020 р. стали Італія (3,1 млрд. дол. США), Франція (2,95 млрд. дол. США), Іспанія (1,96 млрд. дол. США), Туреччина (1,89 млрд. дол. США) та Китай (1,1 млрд. дол. США).
Економіка Алжиру характеризується присутністю значної частки державного сектору у всіх ключових сферах: енергетиці, промисловості, транспорті, фінансовій сфері, меншою мірою - у торгівлі. Серед потужних галузей економіки, державний сектор відносно слабше представлений лише у сільському господарстві та харчовій промисловості, де доля приватного сектора перевищує 90%.
Алжирська влада застосовує різні адміністративні та протекціоністські заходи з метою захисту національного ринку та місцевого виробника: інвестиційне законодавство не дозволяє іноземним інвесторам мати більше 49% у капіталі створюваного в Алжирі підприємства у т.зв. «стратегічних секторах економіки» (енергетика, критична транспортна інфраструктура, оборонна промисловість, комунікації), введення імпортних ліцензій, пряма заборона на імпорт низки товарів (в основному, продовольчих) – усі подібні заходи, які здебільшого носять раптовий і непередбачуваний характер, покликані, за словами алжирської влади, скоротити дисбаланс у зовнішній торгівлі і дати конкурентні переваги місцевим товарам.