Економіка та бізнес-клімат Алжиру
Згідно з інформацією Державної митної служби України, зовнішня торгівля товарами протягом січня-серпня 2023 р. склала 37 млн 362 тис. дол США.
Експорт товарів з України за січень-серпень 2023 р. становив 16 млн. 447 тис. дол. США.
Імпорт товарів протягом січня-серпня 2023 р. склав 20 млн 915 тис. дол США
Україна постачає в Алжир сировинні або напівсировинні товари. Зазначена ситуація може частково пояснюватись необхідністю сплачувати високі ставки ввізного мита на товари у порівнянні з продукцією походженням із ЄС, з яким у Алжира з 2002 р. (а на практиці з 2005 р.) діє Угода про асоціацію, а також застосуванням «правила 51/49» при створенні СП у т.зв. «стратегічних галузях економіки», частими змінами у зовнішньоторговельному законодавстві, бюрократичними обмеженнями при виконанні імпортних контрактів, відсутністю у Алжира статусу країни-члена СОТ та ін.
Разом з тим, у 2020 р. урядом Алжиру прийнято зміни до правила «51/49», згідно якого раніше 51% акцій усіх спільних підприємств мав належати алжирським партнерам. Наразі дія цього правила залишилась актуальною по відношенню лише до т.зв. стратегічних галузей економіки, які охоплюють галузі розвідки і видобутку корисних копалин, нафти та газу, електроенергетики, ВТС, управління повітряними та морськими портами, мережею залізниць, а також фармацевтичну галузь.
Українським економічним операторам необхідно враховувати, що Алжир, намагаючись зменшити залежність від «вуглеводневої ренти», поступово відходить від тривіального імпорту товарів з індустріально розвинених країн світу. Наразі країна намагається залучати інвестиції у розвиток промисловості, сільського господарства, створення експортоорієнтованих підприємств і нових робочих місць. В Алжирі ціла низка галузей (металургійна та видобувна промисловість, хімічна та енергетична сфера) потребують впровадження новітніх технологій, ноу-хау, сучасного високоточного обладнання.
У сільському господарстві алжирські економічні оператори висловлюють зацікавленість не лише у поставках зернових з України, але й в обміні делегаціями, проведенні тренінгів, семінарів щодо підвищення родючості ґрунтів, вирощування якісних кормів для худоби, обміну науковими досягненнями, експорту алжирських фруктів, овочів та фініків в Україну тощо.
Цікавим може бути співробітництво у галузі налагодження прямих оптових поставок до АНДР української соняшникової та рослинної (зокрема соєвої) олії, яка, за даними Посольства, надходить до Алжиру у не бутильованому вигляді шляхом її реекспорту з боку турецьких трейдерів.
Алжир є також одним з найбільших у світі імпортерів та споживачів сухого порошкового молока (щороку вартість імпорту цієї сировини сягає понад 2 млрд. дол. США). Надвеликі обсяги закупівель сухого молока обумовлені нездатністю молочної галузі Алжиру самостійно задовільнити потреби внутрішнього ринку у свіжому молоці та інших видах молочної продукції. Проте слід зазначити, що прямий імпорт свіжого (рідкого) коров’ячого молока та усієї лінійки молочної продукції (сири, йогурти, кефіри, сметана тощо) обкладається митним акцизом у розмірі 70% від інвойсної вартості, що робить його ввезення абсолютно невигідним для місцевих суб’єктів господарювання. Подібна протекційна міра, за словами алжирського керівництва, пов’язана із необхідністю захисту місцевого виробника, збереження існуючих робочих місць, а також залучення прямих іноземних інвестицій для локалізації виробництва молока і молочної продукції в Алжирі.
Відтак, з метою просування української агропродовольчої та, у т.ч. молочної продукції, вітчизняним виробникам слід сконцентрувати увагу на створенні в Алжирі спільних підприємств із випуску товарів харчової промисловості, передачі «ноу-хау» та наявних в Україні сучасних технологій у галузях виробництва молока і молочної продукції, птахівництва, тваринництва, переробній промисловості тощо.
Зацікавлені українські виробники молочної продукції з метою розширення власної присутності на алжирському ринку мають зосередитись на встановленні контактів із Національним агентством з питань молока Алжиру “ONIL”, що забезпечить їх внесення до списку потенційних постачальників відповідної продукції. Зазначене, у свою чергу, дозволить вітчизняним підприємствам також брати участь у державних тендерах, у т.ч. щодо експорту сухого молока до Алжиру.
Важливо також враховувати той факт, що наявність діючої з 2005 р. між Алжиром та ЄС угоди про вільну торгівлю значно звужує можливості розвитку прямого експорту українських товарів до АНДР, оскільки вся продукція, яка імпортується до Алжиру з-за меж країн-членів ЄС обкладається ввізними митами, що коливаються від 30% до 200%, тоді як митні ставки на товари ЄС-походження не перевищують 10%, а подекуди взагалі звільняються від сплати митних зборів.
На противагу угоді про ЗВТ з ЄС, алжирське керівництво останнім часом робить ставку на просуванні тези про переваги торговельно-економічної взаємодії з іноземними партнерами у рамках новоствореної Африканської континентальної зони вільної торгівлі, одним з найбільш активних «адвокатів» якої була АНДР. На переконання уряду Алжиру, саме АНДР має стати «північними воротами» для доступу до західної частини Африканського континенту продукції і товарів, які вироблятимуться на території АНДР із використанням найкращих світових, у т.ч. європейських технологій.
Під час планування тактики подальшого розвитку торговельно-економічного співробітництва з Алжиром українська сторона має враховувати зміни, які відбуваються у підходах керівництва АНДР до подальших кроків щодо забезпечення економічного розвитку країни, а саме: відхід від «примітивного» експорту сировинних та напівсировинних матеріалів убік укладення довгострокових інвестиційних контрактів, передачі технологій, створення спільних виробництв у сільськогосподарській, машинобудівній, хімічній галузях тощо саме на території Алжиру. Такий підхід має стати пріоритетним під час аналізу можливостей виходу українських підприємств та компаній на алжирський ринок.
Загальна характеристика економіки Алжиру.
Номінальний ВВП – у 2022 р. – 187 млрд дол.США (за даними МВФ, 4-е місце на Африканському континенті). Основою економіки АНДР є фінансові надходження від видобутку та експорту вуглеводнів (нафта і природній газ), доля яких в алжирському експорті складає близько 96%.
ВВП на душу населення: У 2022 р. – 4,1 тис. дол. США.(даний показник є найвищим ВВП на душу населення в Магрибі)
Прямі іноземні інвестиції: 1,1 млрд дол. США (2020 р.)– 70 місце у світі.
Рівень інфляції: У 2022 р. - 9,7 %.
Внутрішній борг у 2022 році склав - 63 % від ВВП.
Зовнішній борг у 2022 р. склав – 1,65 % від ВВП.
Місце у рейтингу Doing Business: 157 (2020 р.).
Провідні галузі економіки: енергетична, машинобудування, чорна металургія, нафтопереробна, електроніка, харчова, текстильна, будівельна, деревообробна, хімічна та фармацевтична, шкіряна промисловість. Окрім того, у країні видобуваються фосфати, свинцева, залізна і цинкова руди.
Основні галузі сільського господарства:
- вирощування пшениці (у середньому близько 5,5 млн тон на рік),
- овочевих культур, фініків;
- тваринництво – вирощування великої рогатої худоби, вівець, кіз, верблюдів, птахівництво.
Алжир залишається одним з найбільших у світі імпортерів зернових культур, сухого молока, рослинної олії, мороженого м’яса (окрім м’яса птиці).
Загальний товарообіг у млрд.дол.США: У 2022 р. загальний товарообіг склав 103,85 млрд дол.США (точні дані алжирської митниці за 2022 р. відсутні).
Експорт у млрд.дол.США: у 2022 р. сягнув 60,79 млрд дол.США. За перші чотири місяці 2023 р. експорт сягнув 17,39 млрд дол.США. Імпорт у 2022 р. склав 43,06 млрд дол.США. За перші чотири місяці 2023 р. імпорт сягнув 13,89 млрд дол.США.
Топ-10 торговельних партнерів країни: Китай (16,5%), Франція (7,17%), Бразилія (6,51%), Аргентина (6,44%), Італія (21,83%), Іспанія (12,13%), Франція (9,94%), Нідерланди (7,38%) і США (5,75%).
Найбільші країни-інвесторів в Алжирі: Китай, Іспанія, Італія, Франція, Туреччина.
Алжир не є членом СОТ. Наразі Алжир ініціює комплексний перегляд умов економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС через «невигідні для алжирської економіки умови». Двосторонні угоди про ЗВТ Алжир має лише з двома країнами: Йорданією та Тунісом. До товарів походженням з ЄС застосовуються пільгові митні тарифи, які в середньому не перевищують 5% або ж взагалі звільняються від сплати ввізного мита. Товари походженням з інших країн обкладаються ввізними митами, які можуть коливатись від 30 до 200%, що подекуди робить готові до кінцевого споживання товари українського походження конкурентно неспроможними.
Цікаві факти
Володіючи значними запасами природного газу (близько 4500 млрд. куб. м., 2,37% від підтверджених світових резервів), Алжир входить до списку лідерів світової нафтогазовидобувної галузі. АНДР посідає 7-е місце серед провідних експортерів газу, і 17-е серед експортерів нафти. Держава є членом Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) та Форуму країн-експортерів природного газу.
Основу алжирської економіки становить вуглеводневий сектор. На нього в середньому припадає понад 95% експортних доходів, майже 60% доходів до бюджету та близько 25% ВВП.
Розуміючи небезпеку, яка зумовлена тотальною залежністю Алжиру від вуглеводневого сектору, влада країни заохочує плани з диверсифікації економіки та розвитку інших галузей народного господарства. Так, крім нафтогазового сектора в країні розвинені електроенергетика, сільське господарство, металургія, будівництво, харчова промисловість та низка інших галузей, включаючи сферу послуг.
Влада АНДР намагається різними заходами змінити негативні тенденції в економіці та вивести країну із залежності від експорту вуглеводневої сировини. Протягом останніх років було декілька законодавчих спроб зменшити імпорт та надати імпульсу розвитку національного виробництва (вводилась заборона імпорту низки товарів, ліцензування імпорту. З січня 2019 р. запроваджено тимчасові мита на закупівлю товарів іноземного походження у межах від 30 до 200% на різні види імпортованої продукції).
Економіка Алжиру характеризується присутністю значної частки державного сектору у всіх ключових сферах: енергетиці, промисловості, транспорті, фінансовій сфері, меншою мірою - у торгівлі. Серед потужних галузей економіки, державний сектор відносно слабше представлений лише у сільському господарстві та харчовій промисловості, де доля приватного сектора перевищує 90%.
Алжирська влада застосовує різні адміністративні та протекціоністські заходи з метою захисту національного ринку та місцевого виробника: інвестиційне законодавство не дозволяє іноземним інвесторам мати більше 49% у капіталі створюваного в Алжирі підприємства у т.зв. «стратегічних секторах економіки» (енергетика, критична транспортна інфраструктура, оборонна промисловість, комунікації), введення імпортних ліцензій, пряма заборона на імпорт низки товарів (в основному, продовольчих) – усі подібні заходи, які здебільшого носять раптовий і непередбачуваний характер, покликані, за словами алжирської влади, скоротити дисбаланс у зовнішній торгівлі і дати конкурентні переваги місцевим товарам.