18 травня 2020 р. співробітники Посольства України в Алжирі у рамках відзначення Дня пам ’яті жертв геноциду кримськотатарського народу і Дня боротьби за права кримськотатарського народу вшанували пам’ять численних безневинних жертв сталінської депортації кримськотатарського народу, яка розпочалася 18 травня 1944 року.

Над дипустановою поряд із прапором України було піднято кримськотатарський прапор з жалобною стрічкою.

У цей день у 1944 році згідно із таємною постановою Державного комітету оборони № 5859-сс «Про кримських татар», підписаною Сталіним, розпочалася спецоперація військ НКВД з метою звільнення Кримського півострова від корінного населення. Формальною підставою стало обвинувачення кримських татар у масовому дезертирстві та співпраці з німцями, що геть не відповідало дійсності – понад 17 тисяч кримців було мобілізовано до Червоної армії в перші дні війни, третину учасників партизанського руху, що розгорнувся на півострові, теж складали кримські татари.

Спецоперація, у якій біло задіяно 32 тисячі співробітників НКВД, розпочалася о 3-й годині ранку. Депортованим (а це були переважно жінки, діти, старі, оскільки усе доросле чоловіче населення воювало) давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, після чого їх звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, а звідти переповненими, наглухо закритими ешелонами відправляли на «спецпоселення» на схід – в Узбекистан, Казахстан, Таджикистан. Частина депортованих потрапила на примусові роботи до Московського вугільного тресту, до таборів фронтового резерву та до ГУЛАГу. Дорога тривала до трьох тижнів. Багато депортованих від голоду та хвороб померли в дорозі.

Загалом протягом трьох днів з Криму було вивезено понад 190 тисяч кримських татар. Окремою трагічною сторінкою цієї спецоперації стала доля жителів кількох кримськотатарських сіл на Арабатській стрілці – про них просто забули, а коли спохопилися, то просто вивезли на баржі в море і потопили. Також у 1944-му з Криму було депортовано понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків і ромів.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Лише в 1989 році кримським татарам було дозволено повернутися на батьківщину. Після незаконної анексії Криму у 2014 році російська влада продовжує дискредитацію та утиски кримських татар, що лишилися на півострові.

Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”.

У 2015 році Верховна Рада визнала примусове виселення корінного народу Криму актом геноциду.

Детальніше про депортацію кримськотатарського народу 1944 року читайте в наших інформаційних матеріалах - https://bit.ly/3dVO24M