Цього року минуло 75 років із завершення війни, яка забрала понад 70 мільйонів життів по всьому світу.

На жаль, відзначення цієї річниці проходить в умовах світової пандемії вірусу COVID-19 та карантинних заходів, що унеможливило проведення колективних вшанувань. У той же час, в Україні, як і в багатьох інших країнах світу, напевно, немає родини, яку б не зачепили ті гіркі та болючі події.

У цей день, перебуваючи на карантині, кожен з нас може згадати своїх рідних та близьких, яких торкнулася та війна, які вистояли та вижили у тих трагічних подіях. В свою чергу, Посольство України в Алжирі вшанувало усіх загиблих у кривавих подіях Другої світової війни організацією символічного покладання вінків до центрального монументу та могили солдата І.Остапченка на військовому цвинтарі в районі Делі Ібрагім м. Алжир. Протягом Другої Світової війни Україна опинилась в епіцентрі подій, її сини та доньки перетворились на гарматне м’ясо відразу для двох диктаторів – Гітлера та Сталіна. Українці у Другій світовій війні, як і сьогодні, бились за свободу своєї Батьківщини. Загальні втрати України у цій війні оцінюються у 8-10 мільйонів життів. Серед них були воїни, які загинули у боях, цивільні, жертви воєнних злочинів, депортацій, злочинів проти людяності. Такою була для українців ціна відсутності власної незалежної держави.

У Другій світовій війні був переможений нацизм – страшна хвороба ХХ століття. Водночас, на сьогодні представники окремих країн , правонаступники СРСР бравурно відзначають цей день як день перемоги виключно однієї нації, приписуючи собі ексклюзивну роль у перемозі; підкреслюючи унікальну значимість власної нації та зі жвавістю та ентузіазмом вказуючи, що “вони могли б і повторити”. Повторити трагедію, яка принесла нещастя, біль, сльози та рани у мільйони домівок по всьому світу?!

Підкреслюючи визначальну роль саме своєї нації, деякі країни забувають, про те, що війна торкнулась і інших народів, які вклали найдорожче у перемогу над нацизмом – власне життя. Так, серед народів колишнього СРСР, крім українців та росіян у лавах радянської армії найбільше воювало представників Узбекистану, Білорусі, Казахстану, Грузії, Азербайджану, Вірменії. Перемога стала можливою і завдяки союзницьким військам на чолі з Великою Британією та США. Серед країн, які понесли значні втрати можна згадати і Китай, який втратив до 20 млн. осіб. Часто забувають і про представників країн Близького Сходу та Африки, які, воюючи під чужими для них прапорами, на чужій землі гинули, звільняючи країни Європи, натомість не завжди отримуючи належну пошану та повагу.

Війна, розпочата тоталітарними режимами, спричинила багато горя для всіх народів світу. Мільйони людей, які були по різні сторони конфлікту, були вбиті, поранені, скалічені, позбавлені родин. Саме тому, розглядаючи цю дату як річницю однієї з найбільших трагедій у світі, в Україні цей день названо Днем пам’яті та примирення. Відзначення річниці завершення Другої світової війни є нагодою згадати та вшанувати усіх загиблих у страшні буремні роки тієї війни.

Народ України, який вже в XXI столітті вчергове зіткнувся з навалою підступного  агресора та вимушений вкотре обороняти себе від “нації-переможця”, втрачаючи людські життя, як ніякий інший, підтримує принципи людяності, гуманності, справедливості та мирного співіснування народів світу . Сучасному поколінню варто з однаковою повагою сприймати вклад кожної країни у перемогу над нацизмом, а також шанувати жертви найбільшого горя ХХ століття. Відштовхуючись від цих принципів, український народ як і все людство рішуче засуджу гасло “можемо повторити”.

Натомість, згадуючи страждання українського народу, а також інших народів світу під час тих кривавих подій, ми хочемо сказати: “Ніколи знову”.